-Коли ми атакуємо? -Ангрон настільки наблизився до створює зображення обладнанню гололіта, що його фантом перетворився в один злобно дивиться очей. -Чому ми сидимо тут в порожнечі, де наша зброя не може заподіяти шкоди батькові? Ми повинні висадитися, напасти на нього з мечами та кулаками. Бог битви вимагає крові!
Фулгрім видав мелодійний сміх.
-Можеш не вірити, брат Хорус, але я згоден з нашим злісним братиком. Це бомбардування нудне! Випусти моїх скоєних синів попустувати - вони принесуть тобі швидку перемогу.
-Твої павичі нічого не доб'ються! -Заорал Ангронья так голосно, що його Гололь заверещав від зворотного зв'язку.Мій легіон повинен бути першим. Мій! Ми обранці війни. Віддай наказ, брат, і покінчи з цієї боягузтвом!
-Ти назвав Магістра війни боягузом? -Лукаво запитав Фулгрім.-Я думаю він тягне час до того моменту, коли до нас приєднається Повелитель смерті. Мортаріон ще не прибув?
-Його флот мовчить, пане, -доповів Кібре.-Вони наближаються і будуть тут через кілька днів.
-Він повинен був першим опинитися на Терре. Він благав тебе про цю честі, -позлорадствовал Ангрон.-А тепер навіть не відповідає! Доручи завдання мені, і я покажу, що таке руйнування!
Хорус похмуро подивився на Ангронья. Він дозволив брату продовжити.
-Ми пробили кволу оборону Дорна, -сказав Ангрон.-Ми зламали Місяць за лічені дні. Чому зараз ми кружляємо навколо тронного світу немов дворняги, чекаючи Мортаріона, коли перемога майже у нас в руках?
-Ми пробили оборону Дорна? -Нетороплівий відповідь Пертурабо кипів від гнева.-Я, я, я зламав ворота Дорна, не ми. Твої сини не спливали кров'ю, щоб досягти успіху. Ти не розробив план з подолання оборони системи. Це я подарував систему Магістрові війни. Ти приписуєш собі роль в перемозі, коли тебе там навіть не було. Ти забув, що мені довелося витягти тебе з твоєї оргії кровопролиття, щоб ти зміг приєднатися до нашого брата? Якби не я, тебе взагалі б тут не було. Фулгріма б тут не було. Нікого б з вас тут не було.
-Ти виконав своє завдання, маленький копач, посміхнувся Ангрон.-висаджують легіони зараз же! Дай мені стати вістрям списа, спрямованим в серце нашого батька. Припини цю гру. Бомбардування - заняття для слабаків.
Пертурабо напружився, прийнявши коментар близько до серця, чого і домагався Ангронья.
-Спробуй висадитися, і подивимося, як швидко гармати батька порвуть тебе на частини, відповів Пертурабо.

-Дорн кидає нам виклик! Стіни повинні бути зламані, а вулиці почервоніти від крові! Атакувати, атакувати, ми повинні атакувати! -Риков Ангронья гримів у дворі Луперкале. Слина вилітала у нього з рота і зникала в порожнечі, приземляючись за межами гололітіческого поля.
-Стіни Не впадуть від крику, -сказав Пертурабо, його голос був подібний до дзвону важкого колокола.-Ти втратив терпіння разом з розумом.
-Він не сплять, -солодко сказав Фулгрім.-Адже так, дорогий брате?
-Не дозволяй цієї змії звертатися до мене! -Взревел Ангронья.
-Припинити гавкати, пес, відповів Пертурабо.-Тут зібралися інтелектуали, а не тварини.
Скажи мені це особисто, і подивимося, хто заткне першим! -Проревів Ангронья.
-Я перевершив тебе перш, і зроблю це знову, -спокійно відповів Пертурабо.
Ангронья видав лютий виття, затрясши повітря.
Абаддон глянув на порожній трон батька. Хорус запізнювався на зустріч.
-Заради Магістра війни, Езекіль, -прошипів Кібре.-Зроби що-небудь.
-Хтось повинен, -сказав Аксіманд, поки прімарха дражнили один одного. Він ступив уперед.
Абаддон схопив брата за руку. Він похитав головою з застережливим вираз на обличчі. Аксіманд знизав плечима і зробив крок назад.
-Я зроблю це.
-Як хочеш, відповів Аксіманд.
Абаддон вийшов вперед, але не заговорив. Він стояв в оточенні прімархов і з презирством спостерігав за їх чварами.
-О, Ангронья, дорогий брате, твої завивання стали нудними, -сказав Фулгрім.-Де Хорус? Якщо хтось і може втихомирити Ангронья, так це він.
Ангронья посміхнувся.
-Немає нічого важливішого, ніж ...
-Тихіше, Ангронья, -сказав Фулгрім.-Ось так, хороший хлопчик.
На мить Ангронья застиг, витріщивши очі від образи, потім його обличчя звело судомою, і він закричав в гніві.
Я не буду тихіше! Я обраний Кхорна! Ти будеш мене слухати! Ти будеш...
-Я почув досить, -з огидою сказав Абаддон.-Вимкніть звук лорда Ангронья.
Адепти справжніх Механікум, трудящі на задньому фоні, підкорилися. Червоний ангел перетворився на безмовного примари, який біснувався.
-Подивіться, якими слабкими ви стали, -з огидою сказав Абаддон.-Лорд Пертурабо, ви сидите на краю системи, заявляючи про свою геніальність і натякаючи на те, що до вас не прислухаються. Така поведінка не гідна вас.
-Не провокуй мене, перший капітан.
-Помолчіте хвилину, інакше будете піддаватися провокаціям і далі, -проричал Абаддон.-Ви, Фулгрім, і ви, Ангронья, лягли під богів в варпі.
Ангронья скаженів в тиші. Фулгрім по-дівочому захихикав. Абаддон з ненавистю подивився на нього. Фулгрім скорчив вульгарну міну.

>>8549
Держи лучше цитату из Сатурина
Рассечённая гончая припечатал Абаддона об стену. Кирпичи потрескались. Абаддон почувствовал, как ломаются кости и лопаются органы. Хаар превосходил его в росте и грубой физической силе.
Ни о каком мастерстве речи не было. Просто прекрасная ярость, как у одного из псов Русса или ангроновского головореза Кхарна. Стена силы, которая сокрушает всё на своём пути.
Чёрный щит схватил его за горло. Хаар получил шесть или семь смертельных ран в грудь и живот, но отказывался умирать. Просто отказывался. Его сила, казалось, возрастала с потерей крови. Силовой кулак Хаара, словно осадный таран, бил в голову Абаддона, пока шлем не сломался и не деформировался, превратив лицо Абаддона в кровавую кашу.
Ещё один такой удар. Ещё один и всё будет кончено.Но Хаар мёртвым грузом висел на Абаддоне, прижимая его к стене. Клинок Абаддона нашёл горло Хаара и прошёл через него прямо в мозг, выйдя из затылка Рассечённой гончей.Абаддон не мог двигаться. Он едва мог видеть. Труп Хаара висел на нём прижимая к стене. Абаддон попытался освободиться. Времени не было.
Гарро поднялся на ноги. Его меч светился.Гарро поднял его.Вот значит как. Один нисходящий удар меча, чьё лезвие разрубает всё. Вот и всё.Абаддон хотел, чтобы это никогда никогда не заканчивалось. Никогда. Никогда.Конец всё равно настиг его.
Гарро опустил Вольнолюбца.
-Нет!-закричал он.-Нет!-он ударил в стену.
Огромный труп Хаара сместился и упал, когда погасла вспышка телепорта.
-Милорд!-закричали адепты Механикус.
-Милорд!Они отнесли его к сидениям и попытались снять окровавленный визор шлема, не содрав при этом его лицо.Все остальные сидения в отсеке Мантолита были пусты.
-Мы пытались,-произнёс Магос.-Энергосистема...Нам пришлось перезапустить систему. Это заняло время. Мне жаль.Абаддон пробормотал что-то.
-Что он говорит?-спросил магос.
-Мы возвращаемся,-ответил другой Абаддону.
-Полным ходом. Мы покидаем брешь, повелитель, враг не успеет закрыть её. Медики будут ждать вас.
Рот Абаддона снова пошевелился.
-Милорд?-переспросил магос, наклоняясь ближе, чтобы услышать.
-Верните меня назад...-прошептал Абаддон. Он плакал.-Верните меня назад..

>>8717
>>8719
>>8720
>>8721
Смотри, Хрыня, и учись.

Много свиней пиздят в последнее время,
Что Пертурабо не воин,
Что Имперские Кулаки найдут тут себе место.
Идите на хуй, педики,
Вам тут нету места.
Если ты Дорна сын, лети сюда,
Железные Воины уже ждут тебя, мудак,
Чтобы в бетоне утопить,
Я буду лично каждого Кулака ебать.

Того, кто осмелится ступить на землю Медренгардскую,
Святую планету Пертурабо и тёмных богов,
Статуя отца-примарха стоит в центре города,
Вам, свиньям, ее не потрогать.

Я выхожу на главную площадь Медренгарда и салютую Пертурабо!
Это наш мир, слава Ему, Он Великий!
Ты охраняешь нашу землю от лоялистов,
Придаешь нам железа и воли!
За это мы за тебя поднимает тост!
Полетим сегодня с Шонту на Фалангу
Будем вместе, будем этому пидору на культяпки ссать
Я заберу его крепость и повешу на орбите Медренгарда!

Если ты пиздишь на Пертурабо, то закрой ебало,
Я твою мать в застенках Тамунаша трахал!
Тут на орбите Медренгарда парит охрана,
Если ты кулачок, то ты труп, мазафака!
Я тут родился, я не брошу свою цитадель,
За Пертурабо буду биться до последней капли крови!