>>00346
>>00352
Полковник отвечает на обвинения

https://lb.ua/news/2018/07/06/402223_anatoliy_gritsenko_v_poroshenka.html

О.Б.: Ваші опоненти часто апелюють до періоду вашої роботи в Міністерстві оборони. Вам закидаютьрозпродаж військового майна, техніки, нерухомості, землі тощо.

Будь- хто може легко оцінити результати діяльності нашої команди в Міноборони за період 2005 -го – неповного 200 7-го року. Оскільки я на посту міністра видав наказ про щорічне видання книги звіту про діяльність, під назвою «Біла книга: оборонна політика України». І на сайті Міноборони дотепер можна побачити цю «Білу книгу» , прочинаючи з 2005-го року. Там дуже легко перевірити, в якому стані наша команда прийняла Збройні сили, в якому стані передала. Це зростання в 2-3 рази по ключових показниках. Я вже не говорю про соціальні аспекти. Рекорд нашої команди по наданню житла – це 6 тисяч 537 квартир в 2005 році – не перебиті ніким.

О.Б.: Тим не менш, керівника підприємства Міноборони, яке займалось будівництвом житла, засудили (Колишній директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Володимир Мельник, який незаконно продав комерційним структурам 27 військових містечок, засуджений до 8 років – LB.ua).

Ми до цього дійдемо. Чому іде критика? Це ж, насправді, не критика, просто тупа брехня. Брудний піар. Тому що якби у мене був рейтинг в один відсоток, проблем би не було. Щоб ви зрозуміли, з того часу, коли ці звинувачення вперше прозвучали – у 2014 році, коли була парламентська кампанія – мене жодного разу, попри кримінальні провадження, за понад чотири роки не запрошували в прокуратуру. Жодного кримінального провадження немає. І бути, я додаю, не може.

О.Б.: Ви свідчили в суді по справі Мельника.

Зараз не до Мельника. Я кажу про себе. Наші партійці, збурені тим, що нас «мочили», написали листа Луценку і Матіосу – відповідь: «немає» , жодних справ проти мене немає, їх не порушено. Якщо ви запросите Матіоса, і він буде щирий перед вами, так само, як і Луценко, вони скажуть, що жодних підстав для того, щоб запрошувати, допитувати чи, тим більше, карати, немає і бути не може. Вони вже до цього висновку дійшли. Це все абсолютно брудна історія.

Коли говорять про продаж зброї, я навіть написав в мережі, тут головне під час слідства не вийти на самого себе. Хто не знає, хай почитає українське законодавство: не тільки в період, коли я був міністром, а ще з часів Марчука, Кузьмука чи Шкідченко, Міністерство оборони і міністр оборони нічого не продає. Лише міністр економіки і фірми-спецекспортери, задіяні в продажі озброєнь. А міністрами економіки тоді були Яценюк і Порошенко...

Фото: Макс Левин
О.Б.: Але міністр оборони передавав надлишкове майно для продажу …

Стоп. Ще раз. Міністр економіки, який формує перелік надлишкового майна, і вносить його на уряд, потім він же погоджує ціну продажу озброєння. Тобто вони вже вийшли на себе. Значить, треба їм запрошувати Порошенка, Яценюка, керівників «Укроборонпрому», «Укрспецекспорту», бо їх призначає указом президент, а не міністр оборони, і до продажу зброї тут немає жодного відношення.

Коли йдеться про прізвище Мельника, яке звучить в багатьох публікаціях, моя позиція: Мельник – це злочинець, який вийшов за межі своїх повноважень, коли я був міністром. Я до зловживань Мельника не маю жодного стосунку. Коли побачив, що він зробив, коли був керівником одного з підприємств, доклав зусиль, щоб його посадити. Його посадили на вісім років.

О.Б.: Будучи міністром оборони, ви призначили своїм заступником В’ячеслава Кредісова, котрий тоді щойно вийшов із СІЗО, де просидів два місяці, будучи звинуваченим у шахрайстві, скоєному повторно або групою осіб за попередньою змовою. Кредісов мав репутацію шахрая і не мав жодного стосунку до Збройних Сил, у чому була логіка його призначення?

Звідки взявся Кредісов? Для мене було несподіваним призначення на пост міністра оборони. Коли прийшла наша команда, я побачив, що є великий економічний блок – близько 300 підприємств, питання житлового і нежитлового будівництва, а в мене не було кандидата в команді на пост заступника міністра. В центрі Разумкова ми проводили дослідження з економіки, круглі столи, на яких часто був присутній голова Асоціації малого і середнього бізнесу В’ячеслав Кредісов. Який, як на мене, виступав з абсолютно правильними посилами, нормальними поглядами на роль держави, на економіку. І я його запросив.

О.Б.: І ви не знали, що він щойно з СІЗО?

Ні, я цього не знав.

О.Б.: Але ж якісь хоча б елементарні перевірки претендентів на такі посади?

Це й з’ясувалось у ході перевірки. Коли СБУ робила йому допуск до таємної інформації, тодішній голова СБУ Турчинов, сказав, що виникли певні питання. Я направив Кредісова туди. Він розібрався з усім і показав мені рішення суду про те, що на ньому немає жодної вини і йому дали допуск до державної таємниці. Дала СБУ, не Міноборони.

І він працював в тих межах, в тих рамках, які я задав як міністр. І відверто скажу, що в тих позитивних зрушеннях в сфері підйому державних підприємств, результату житлового будівництва є його серйозний внесок. Об’єктивно.

Але потім він дійсно вийшов за межі своїх повноважень – за моєю спиною, не маючи права, – прийняв чотири рішення майнового характеру. Я запросив його на 8-00 чи о 8-30 до себе. Запитав: «Я попереджав?» «Попереджав». «Ви це зробили?» – показую документ. «Так». «Заяву на стіл». Він написав. І об 11 годині він уже залишив Міністерство оборони. Визнаю: кадрова помилка була, але вона була виправлена негайно.